Традиції та свята

“Ой ,господарю , господарочку,

Пусти до хати Маланочку…”

“Пустіть до хати погріти п’яти,

Пустіть до груби погріти зуби,

Пустіть до печі зігріти плечі…”

За старих часів вважалося, що в новорічну ніч (по старому стилю) сходяться сонце і місяць, і це є початком всього нового, зокрема — Нового року. 
У наших предків Меланка (день святої Меланії відмічається 13 січня) символізувала місяць, а Василь (день якого святкується 14 січня) був символом сонця. Вважалося, що в цю ніч Меланка вийшла заміж за Василя.

 Опівночі молодіжні гурти починали щедрувати і водити «Маланку» – своєрідний маскарад, що не має нічого спільного з християнськими віруваннями, хоча й носить ім’я преподобної Меланії – римлянки, яка померла саме цього дня ще задовго до нашої ери. Маланка – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно-заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай  та здоров’я. Ватаги ряджених, щоб їх не пізнали лихі сили, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, одягали маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги. Традиція виявилася міцною, хоча зараз вона носить лише розважальний характер. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину хлопець (Маланка) і, навпаки, – дівчина у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган, Коза, Кіт, Чорт, для  господарів, які радо зустрічають гостей-артистів – щирі побажання-віншівки.

Уранці хлопчики (без дівчаток) з повними рукавицями зерна засівають спочатку в своїй хаті, потім ідуть до хрещених батьків, сусідів  і родичів. При цьому треба обов’язково  побажати:

 «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя. на здоров’я, на Новий рік, щоб уродилокраще, ніж торік! Коноплі під стелю, льон – по коліна, щоб вам, хрещеним, голова не боліла! Будьте здорові з Новим роком та Василем! Дай, Боже!».